Маруся Богуславка — зрадниця чи патріотка?

Легенда, що розділяє думки українців

Ім’я Марусі Богуславки знайоме майже кожному, хто бодай раз чув про український фольклор, народні думи чи історичні пісні. Ця жінка, оповита таємницями й суперечностями, ось уже кілька століть викликає запитання: ким вона була — зрадницею свого народу чи героїнею, патріоткою України?

Дума про Марусю Богуславку є однією з найвідоміших пам’яток усної народної творчості. Вона поєднує історичну основу з глибокою емоційністю й моральними дилемами. Щоб зрозуміти цю жінку, потрібно побачити не лише зовнішні події, а й ті цінності, що стоять за її вибором.

Хто така Маруся Богуславка?

За народною легендою, Маруся Богуславка була українською дівчиною з міста Богуслава (звідси й прізвисько — Богуславка). Під час одного з численних татарських набігів на українські землі її захопили в полон і продали в гарем турецького паші.

Минули роки — Маруся стала дружиною або наложницею паші, звикла до чужого життя, але не забула, хто вона і звідки родом. Вона бачила, як у підземеллях турецької фортеці роками сидять козаки-невільники, позбавлені волі, надії й батьківщини.

Одного разу, коли паша вирушив у далеку подорож, Маруся взяла ключі від темниці й відчинила неволю — звільнила понад сімсот козаків. Вона не втекла разом із ними, лишилася там, у чужій землі. Саме цей момент і породив головну суперечку: чому?

Чому її називають зрадницею?

Багато дослідників і навіть простих людей вважають, що Маруся, яка залишилася у палаці турецького володаря, зрадила свій народ. Аргументи звучать так:

Вона жила з ворогом. У ті часи турки й татари були смертельними ворогами українського козацтва. Жінка, яка добровільно або навіть з примусу стала дружиною паші, сприймалася як така, що перейшла «на бік ворога».
Не повернулася в Україну. Звільнивши козаків, вона могла втекти разом із ними, але лишилася. Це породило думку, що, можливо, її більше привабило розкішне життя у гаремі, ніж бідність на батьківщині.
Невідомі справжні мотиви. Немає доказів, що вона справді діяла з любові до України. Усе, що ми маємо — це художня дума, символічна оповідь, а не документ.

Такі звинувачення з’являлися особливо у XIX-XX ст., коли тема «національної вірності» стала дуже гострою. Українці, які боролися за незалежність, прагнули чистоти ідеалів, тож будь-який натяк на компроміс із ворогом сприймався як зрада.

Чому Маруся — патріотка і героїня?

Але більшість українських фольклористів, істориків та літераторів усе ж вважають Марусю справжньою патріоткою, героїнею свого часу. Ось чому:

Вона врятувала понад 700 українців.
Її вчинок — без перебільшення подвиг. Ризикуючи власним життям, вона звільнила козаків, які могли бути страчені, катовані або прожити решту днів у кайданах.
Вона діяла зсередини системи ворога.
Не маючи сили чи зброї, Маруся використала свій статус і довіру паші, щоб допомогти співвітчизникам. Це не зрада, а розум і стратегія, гідна справжнього патріота.
Вона залишилася з почуття честі.
За думою, Маруся казала козакам:

«Я ж вам добра хотіла, але не можу йти з вами, бо звикла до турецького звичаю».
Вона знала, що, повернувшись, не буде прийнята своїми — адже суспільство не пробачило б «жінки з гарему». Тому її рішення — жертовне: вона врятувала інших, знаючи, що сама залишиться у вигнанні.
Символічна любов до Батьківщини.
Навіть у чужій землі Маруся не забула, хто вона. Її вчинок — це метафора любові до України, що сильніша за особисту долю.

Образ Марусі у фольклорі та літературі

У народній думі Маруся Богуславка — це не просто історична особа, а символ української жінки, сильної, розумної і здатної на самопожертву.

Її образ згодом з’являється у творах багатьох письменників:

Леся Українка згадувала її у контексті жінок, що несуть духовну силу народу.
Микола Костомаров у своїх історичних працях розглядав Марусю як прояв народного ідеалу.
Іван Франко вбачав у ній приклад морального вибору, який не завжди зрозумілий суспільству, але має глибоку етичну сутність.
У ХХ ст. — образ Марусі надихав театральних і кіномитців, бо вона втілює вічну тему — вибір між особистим і національним.

Погляд через сучасність: що означає бути патріотом?

Сьогодні, коли Україна знову бореться за свободу, постать Марусі Богуславки набуває нового звучання. Ми починаємо розуміти, що патріотизм — це не лише відкритий бій, а й тихі, ризиковані дії у тіні, коли людина жертвує собою заради інших.

Маруся могла просто мовчати, жити у достатку, не звертати уваги на полонених. Але вона зробила інакше. Її подвиг — це форма спротиву, прихована, але не менш потужна, ніж меч чи рушниця.

Чому ця історія актуальна й сьогодні?

Тема вибору.
Ми всі стоїмо перед вибором між комфортом і совістю, між страхом і справедливістю. Маруся нагадує: навіть у безсиллі можна діяти правильно.
Проблема суспільного осуду.
Часто люди, які роблять добро, стають об’єктом критики. Її історія — приклад того, як легко засудити, не розібравшись у мотивах.
Жіночий героїзм.
У патріархальному світі війни й боротьби жінка часто залишається в тіні. Але Маруся — приклад того, що жіноча відвага може бути не менш великою, ніж чоловіча.

Порівняння з іншими народними героїнями

Якщо поглянути ширше, у багатьох культурах є подібні постаті. Наприклад:

У грецьких міфах — Єлена Троянська, через яку спалахнула війна, але й досі сперечаються, чи була вона винна.
У єврейській традиції — Юдіф, яка врятувала свій народ, убивши ворога хитрістю.
В українській — Маруся Чурай, що боролася словом і піснею.

Усі вони — жінки, що виходять за рамки звичного, і тому викликають суперечливі емоції. Маруся Богуславка — з тієї ж когорти.

Висновок: зрадниця чи патріотка?

Маруся Богуславка — це не просто персонаж думи. Це символ складного морального вибору, що стоїть перед кожною людиною, коли світ розділений між ворогом і домом, між обов’язком і любов’ю.

Так, вона жила серед ворогів. Але серце її залишилося українським.
Так, вона не повернулася додому. Але повернула додому сімсот інших.

Тож, відповідаючи на запитання «Маруся Богуславка — зрадниця чи патріотка?», можна впевнено сказати: вона — патріотка, яка заплатила за свій подвиг самотністю й нерозумінням.